К.филол.н. Неврева М.Н., к.филол.н. Борисенко Т.И

К.филол.н. Неврева М.Н., к.филол.н. Борисенко Т.И.,  

к.ист.н. Капинус Е.Л. 

Одесский национальный политехнический университет, Украина 

 

АНАЛИЗ СУФФИКСАЛЬНЫХ МОРФЕМ В НИЗКОЧАСТОТНОЙ 

ЗОНЕ ВЕРОЯТНОСТНО-СТАТЕСТИЧЕСКИХ МОДЕЛЕЙ  

ПОДЪЯЗЫКОВ НАУЧНОЙ КОММУНИКАЦИИ 

 

В современном языкознании многие исследователи обращаются к проблеме 

словообразования. Сегодня трудно найти диссертационную работу, которая бы 

не содержала морфемного анализа тех языковых или речевых единиц, которые 

составляют их объект исследования [1 … 5]. Естественно, исследователей при-

влекают, прежде всего, статистически надежные данные, которые представляют 

собой самые частотные единицы текстовых корпусов. 

Однако  слова,  которые  используются  реже  и  находятся  в  низкочастотной 

зоне любого частотного словаря (вероятностно-статистической модели), могут 

представлять несомненный интерес как потенциальный источник будущих вы-

сокочастотных словоупотреблений. Поэтому они должны быть изучены, класси-

фицированы и охарактеризованы так же, как и словоупотребления, функциони-

рующие в текстах с высокой частотой. 

Настоящая работа посвящена  описанию результатов анализа суффиксальных 

морфем (С-морфем) существительных, зафиксированных в зонах низких частот сло-

варных списков научных областей «Химическое машиностроение», «Автомобиле-

строение» и «Электротехника», относящихся к научному функциональному стилю. 

Эти  частотные  словари  основаны  на  электронных  текстовых  корпусах,  которые 

были  взяты  из  научных  специализированных  журналов  Великобритании  и  США: 

Chemical engineering progress, Chemical and process engineering, Machinery, Process en-

gineering, Proceedings of the institution of electrical engineering, и др. 

 Основным методом для словообразовательного анализа существительных 

и выделения номенклатуры суффиксов был выбран метод межстрочного глосси-

рования  (interlinear  glossing),  а  конкретно  –  метод  морфемной  разметки 

(morpheme-by-morpheme  correspondence),  который  рассматривается  в  правиле 

№2  Лейпцигских  Правил  Глоссирования  [6].  Известно,  что  абсолютное  боль-

шинство международных лингвистических изданий использует именно этот ме-

тод, при котором каждая словоформа разделена на морфемы, а каждая морфема, 

как лексическая, так и грамматическая, снабжена переводом. 

Материали за XI международна научна практична конференция 

 

58 

great extent, on the length of the segment to be translated. If the segment is just a sen-

tence or two the interpreter closely follows the original speech. As often as not, how-

ever, the interpreter is expected to translate a long speech which has lasted for scores 

of minutes or even longer. In this case he has to remember a great number of messages 

and keep them in mind until he begins his translation. To make this possible the inter-

preter has to take notes of the original messages, various systems of notation having 

been suggested for the purpose. The study of, and practice in, such notation is the inte-

gral part of the interpreter's training as are special exercises to develop his memory. 

In simultaneous interpretation the interpreter is supposed to be able to give his 

translation while the speaker is uttering the original message. This can be achieved 

with a special radio or telephone-type equipment. The interpreter receives the original 

speech  through  his  earphones  and  simultaneously  talks  into  the  microphone  which 

transmits his translation to the listeners. This type of translation involves a number of 

psycholinguistic problems, both of theoretical and practical nature.  

This is a highly specialized form of interpreting, which requires a special aptitude. 

The interpreter has to be able to listen to the speaker and repeat the same words in a 

different language almost at the same time. This takes a great deal of training and ex-

perience, and is paid at a higher rate than consecutive.  

  

References: 

1. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К., 2003. 

2. Арнольд И.В. Основы лингвистических исследований: Учеб пособие. – 

М.:Высш.шк., 1991. 

3. Казакова Т.А. Translation techniques. – С-Петербург: Союз, 2004. 

4. Калинина В.Д. Теория и практика перевода. – М.: РУДН, 2008. 

 

 

 

«Найновите постижения на европейската наука – 2015» • Том 9. Филологични науки 

 

55

 Відзначається присутність елементів образності, наприклад: 

Bush Raises His Eyebrows President Under Fire 

Як  ми  бачимо,  заголовки  англійських  та  американських  газет  виявляють 

цілий ряд особливостей, що вимагають спеціального підходу при їх перекладі на 

українську мову [3]. 

Звичайне  застосування  еліптичних  конструкцій  надає  заголовкам  надзви-

чайну стислість і динамічність. Українським заголовкам, як і всьому газетного 

стилю в цілому, притаманний більш плавний, спокійний характер, а дія в них, на 

відміну  від  заголовків  в  англійських  і  американських  газетах,  передається 

частіше іменником, ніж дієсловом, наприклад:  

Conference to open to-day – сьогодні відбудеться відкриття конференції.  

Ukrainian Athlete Winning Prize – перемога українського спортсмена 

Як зазначалося вище, в англійських та американських заголовках широко за-

стосовуються  скорочення,  найчастіше  літерні,  причому  нерідко  значення  такого 

скорочення може бути зрозуміле тільки з тексту самої статті наприклад: N. G. O. A. 

Rejects Strike Clause. Дане скорочення N. G. O. A. не є загальновживаним і тому не 

наводиться словником. Значення його – Government National Officers' Association – 

можна встановити тільки з тексту наступній під заголовком нотатки. 

Звернення до тексту статті, щоб зрозуміти заголовок часто виявляється необ-

хідним у тих випадках, коли заголовок містить елементи образності. У наведеному 

прикладі: Bush Raises His Eyebrows фразеологізм to raise the eyebrows передає по-

чуття або подиву, або зневаги. Щоб уточнити значення для даного випадку звер-

таємося до тексту замітки: President Bush commended to correspondents to-day that he 

had been much surprised by the suggestion that the control of visas for entry into the 

United States be transferred from the State Department to the Department of Justice. 

З тексту стає зрозумілим, що мова йде про почуття подиву і тепер ми мо-

жемо дати переклад заголовка, прагнучи при цьому зберегти елемент образності. 

Оскільки,  однак,  образ,  що  лежить  в  основі  англійського  виразу  to  raise  the 

eyebrows (підняти брови) чужий українській мові, ми змушені вдатися до допо-

моги аналога: «Буш робить здивоване обличчя» або «Буш здивовано знизує пле-

чима». У багатьох випадках прагнення надати заголовку інтригуючий, заманли-

вий характер призводить до того, що він перестає виконувати свою інформаційну 

функцію, фактично не наводить даних про зміст замітки або статті, наприклад: 

Poles Apart 

Boy Travels Like This 

У цих випадках необхідно при перекладі вдатися до розширення заголовка 

за рахунок залучення додаткових подробиць з тексту самої статті. 

Англійський  газетний  текст,  як  ми  відзначили,  характерний  відомої  ла-

конічністю, що приймає в заголовках форму гаслоподібних стислих відрізків, по-

будованих на уривчастому, шаленому ритмі. Український переклад, зберігаючи 

стислість,  повинен  бути  більш  плавним  і  ритмічним,  як  це  властиво  і  всьому 

українському газетного стилю в цілому [4]. 

Материали за XI международна научна практична конференция 

 

56 

Література: 

1.  Антонович М.М. Функції газетних заголовків, виражених сполученнями 

типу NNN // Іноземна філологія. – 1992. – № 103. – С. 103–110.  

2.  Большинський В.Ю. Багатокомпонентні субстантивні сполучення типу NNN 

та їх роль у компресії тексту // Іноземна філологія. – 1992. – № 104. – С. 136–140. 

3.  Гасюк Г.М. Комунікативно-прагматичний потенціал субстантивних сло-

восполучень  в  сучасному  англомовному  публіцистичному  дискурсі  //  Філо-

логічні студії: Науковий часопис. – 2004. – № 4. – С. 64–74. 

4.  Іллів І.І. Заголовок як проблема перекладу // Актуальні проблеми Випуск 

11.  227  менталінгвістики:  Науковий  збірник  Черкаського  державного 

університету. Частина І. – 2001. – С. 209–214. 

5.  Калашник Н.Г., Гетьман М.О. Теорія та практика перекладу: Навчаль-

ний посібник. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – 314 с.  

6.  Коптілов  В.  Теорія  і  практика  перекладу:  Навчальний  посібник.  –  К.: 

Юніверс, 2002. – 280 с. 

7.  Корунець І.В. Теорія і практика перекладу: Підручник. – Вінниця: Нова 

книга, 2003. – 448 с.  

8.  Потятиник У.A. Інтертекстуальний характер сучасного медійного дис-

курсу (на матеріалі заголовків англомовних публікацій) // Наукові записки Нац. 

університету «Острозька академія». Серія філологічна. – Вип. 8. – Острог, 2007. 

– C. 39–45. 

*198196* 

 

 

Mikhaylova L.V. 

The Pridneprovsk State Academy of Civil Engineering and Architecture 

The Institute of continuous special education 

  

MAIN TYPES OF TRANSLATION 

 

Though  the  basic  characteristics  of  translation  can  be  observed  in  all  translation 

events, different types of translation can be singled out depending on the predominant 

communicative function of the source text or the form of speech involved in the translation 

process. Thus we can distinguish between literary and informative translation, on the one 

hand, and between written and oral translation (or interpretation), on the other hand. 

Informative translation is rendering into the target language non-literary texts, the 

main purpose of which is to convey a certain amount of ideas, to inform the reader. 

However, if the source text is of some length, its translation can be listed as literary or 

informative only as an approximation. Literary works are known to fall into a number 

of genres. Literary translations may be subdivided in the same way, as each genre calls 

for  a  specific  arrangement  and  makes  use  of  specific  artistic  means  to  impress  the 

reader. Translators of prose, poetry or plays have their own problems. Each of these 

«Найновите постижения на европейската наука – 2015» • Том 9. Филологични науки 

 

57

forms of literary activities comprises a number of subgenres and the translator may 

specialize in one or some of them in accordance with his talents and experience. 

A  number  of  subdivisions  can  be  also  suggested  for  informative  translations, 

though the principles of classification here are somewhat different. Here we may single 

out translations of scientific and technical texts, of newspaper materials, of official pa-

pers and some other types of texts such as public speeches, political and propaganda 

materials, advertisements, etc., which are, so to speak, intermediate, in that there is a 

certain balance between the expressive and referential functions, between reasoning 

and emotional appeal. 

As the names suggest, in written translation the source text is in written form, as is 

the target text. In oral translation or interpretation the interpreter listens to the oral presen-

tation of the original and translates it as an oral message in TL. As a result, in the first case 

the Receptor of the translation can read it while in the second case he hears it. 

There are also some intermediate types. The interpreter rendering his translation 

by word of mouth may have the text of the original in front of him and translate it «at 

sight». A written translation can be made of the original recorded on the magnetic tape 

that can be replayed as many times as is necessary for the translator to grasp the original 

meaning. The translator can dictate his «at sight» translation of a written text to the 

typist or a short-hand writer with TR getting the translation in written form. 

These are all, however, modifications of the two main types of translation. The 

line of demarcation between written and oral translation is drawn not only because of 

their forms but also because of the sets of conditions in which the process takes place. 

The first is continuous, the other momentary. In written translation the original can be 

read and re-read as many times as the translator may need or like. The same goes for 

the final product. The translator can re-read his translation, compare it to the original, 

make the necessary corrections or start his work all over again. He can come back to 

the preceding part of the original or get the information he needs from the subsequent 

messages. These are most favorable conditions and here we can expect the best perfor-

mance and the highest level of equivalence. That is why in theoretical discussions we 

have usually examples from written translations where the translating process can be 

observed in all its aspects. 

The conditions of oral translation impose a number of important restrictions on the 

translator's performance. Here the interpreter receives a fragment of the original only once 

and for a short period of time. His translation is also a one-time act with no possibility of 

any return to the original or any subsequent corrections. This creates additional problems 

and the users have sometimes to be content with a lower level of equivalence. 

There are two main kinds of oral translation – consecutive and simultaneous. In-

terpreting requirements – depending on the type of interpreting one is engaged in – can 

range from simple, general conversation, to highly technical exposes and discussions. 

In consecutive translation the translating starts after the original speech or some part of 

it has been completed. Here the interpreter's strategy and the final results depend, to a 

Каталог: data
data -> Атты халықаралық Ғылыми тəжірибелік конференцияның ЕҢбектері
data -> Атты студенттердің ІІІ ғылыми-практикалық конференциясының м а т е р и а л д а р ж и н а ғ Ы
data -> Сборник материалов Международной научно-практической конференции
data -> Очерктегі соғыс тақырыбындағы ізденістер
data -> Республикалық Ғылыми-практикалық конференцияның материалдары материалы
data -> Сборник статей "Мир Сатпаева"/ Составители: Каменев Е. А. и др